Стінки

Прообраз модульної «стінки» вигадав дизайнер Поуль Кадовіус (Poul Cadovius). Він був зовсім не француз, як люблять писати на просторах інтернету, а неочікувано, датчанин. Поуль Кадовіус народився 1911 році і прожив майже сто років, до 2011 року. Він вважається одним із найуспішніших датських дизайнерів меблів. "Стінка" Кадовіуса увійшла в історію як ROYAL SYSTEM, буквально "королівська система". Перша стінка була випущена в 1948 році, а потім він модифікував їх кілька разів.

Кадовіус втілив два основних принципи стінки: модульність, тобто можливість змінювати позиції полиць і блоків за бажанням, і розташування всієї системи вздовж однієї стіни. Модулі передбачалися переважно відкриті: це робило стінку візуально легкою, на відміну від подальших її варіацій. Поява ROYAL SYSTEM стала революцією у проектуванні меблів та надихнула дизайнерів на подальші експерименти.

У 1961 році на 17-му Міжнародному Познанському ярмарку подружжя-дизайнерів з Польщі Богуслава та Чеслав Ковальські представили на виставці стінку, більш відому як "meblościanka".

Ковальські розробили модульну стінку у відповідь на виклики сучасності. У 1950-х роках нове житло зводилося за серійними та типовими проектами, а за нормативом 1959 року максимальний метраж М4 (тобто квартири для чотирьох осіб) складав 48 квадратних метрів. Довоєнні квартири поділялися на кілька менших за площею приміщень. В умовах малогабаритних квартир виникало одразу дві проблеми: зберігання речей та економія простору. Стінка успішно вирішувала обидві. Ковальським вдалося створити меблі, які не будуть виділятися і привертати до себе увагу, і дати можливість формувати структуру стінки за потребами власників.

1963 році стінки пустили в серію. Якийсь час стінок вистачало на всіх охочих, але в 1975 знову повернувся дефіцит, і за меблями доводилося вставати в чергу.

Звичайно, успіх польських стінок тут же помітили сусідні країни: Румунія та Чехословаччина. Румунські та чеські стінки везли до СРСР, де за ними шикувалися багаторічні черги. Вони відрізнялися від польських, але були не менш популярними.

По-перше, стінки чудово вписувалися в невеликі комуналки та свіжозбудовані хрущовки. По-друге, якийсь час раціоналізм стінок вписувався у «відмову від міщанства», але тривало це недовго.

Незабаром наявність стінки в квартирі стала показником фінансового благополуччя, як і виставлені в ній книги, чеський кришталь та телевізор. З ідеологічно правильних меблів стінка перетворилася на «міщанську мрію».

У 1990-х стінка не втратила своєї популярності: малогабаритні квартири нікуди не поділися. Разом із розмірами телевізорів змінювалися відведені під нього полиці, з'являлися спеціальні відділення для відеомагнітофонів та музичних центрів. У 2000-х з'явилися нові відтінки плівки, змінився декор, розташування шаф та модулів стало різноманітнішим, хоч і не завжди виглядало раціонально та органічно у невеликих квартирах.

Сучасний дизайн стінки знову тяжіє до мінімалізму та спокійних відтінків, і модулі проектуються таким чином, щоб не виділятися на тлі інтер'єру. Оскільки на зміну хрущовкам прийшли мікростудії в новобудовах, модульні меблі залишаться з нами ще надовго.